МАЄШ ПРАВО ЗНАТИ

— Здрастуйте, — сказала вона й одразу відвернулася до дзеркала. Поправила волосся. Артем стояв поруч, у руках телефон. Двадцять п’ять років йому. Двадцять п’ять. Я народила його в двадцять чотири, і ось ця людина з щетиною й у худі вже спокійно каже мені: «вона в нас поживе», — ніби доповідає погоду.

— Мам, знайомся, це Крістіна. Вона в нас поживе поки що. Я стояла в передпокої з пакетом з аптеки в руці. Краплі для очей — у мене вже тиж...