Минула година. Потім друга. Сусідський город уже гудів від голосів, а дорога перед Ганниною хатою залишалася порожньою. Тільки старий поштар проїхав на велосипеді, кивнувши їй на ходу. Телефон на підвіконні раптом задзвонив. Ганна підхопилася, ледь не перекинувши глечик з узваром. — Алло! Миколко! Синочку, ви вже де? Може, машина поламалася? — голос її тремтів від хвилювання.
Галя
22:19
Березень у Жмеринці — це не просто пору року. Це особливий стан душі, коли ранкові тумани ще тримаються за верхівки старих яблунь, а земля в...
