— Мамо, ми тут думаємо кредит на будинок брати. Якщо в тебе все піде добре, можна буде потім твою квартиру продати, вкласти — і буде вже зовсім свій куток, не оренда. У мене в грудях усе стиснулося. — А якщо я захочу додому? — спитала тихо. Він подивився, як на дитину: — Мамо, ти про що? Додому — це куди? Там тобі що, краще було? Там лікарів нормальних немає, інфраструктури немає, там усе розвалюється. Ти, по-моєму, просто ще не освоїлася.
Галя
11:46
Мене звати Надія, мені 63 роки. Ще до минулої осені я була найзвичайнішою жінкою зі спального району: робота в поліклініці, черга в АТБ , л...
