МАЄШ ПРАВО ЗНАТИ

Десять років я жила у власній квартирі на правах зручної тумбочки. Смажила їм сирники зранку. Прала їхні речі. Віддавала пенсію в загальну скриньку. Намагалася не потрапляти на очі, коли до Христини приходили гості. Коли Вадиму знадобилася машина, я продала дачу. Коли вони захотіли більший холодильник — додала зі своїх. Я так старалася, щоб їм було добре, що в якийсь момент зовсім забула про себе.

— Живи тут і не заважай, — сказав Вадим, грюкнув багажником і витер долоні об джинси так, ніби щойно доторкнувся до чогось брудного. — Пов...