Маленький Вадим Ігнатенко майже половину свого життя провів на передовій. Однак його бідами не дуже переймаються тилові дяді та тьоті, котрі по закону і совісті мали надати відповідну допомогу дитині, зазначають Патріоти України.
9-річний житель Авдіївки після кількох років тяганини отримав статус дитини війни, однак досі не має належних пільг. Дитина мріє не про них, а про дім, бо власний уже знищений бойовими діями, йдеться в сюжеті ТСН.
Під час обстрілу з “Градів” хлопчик отримав поранення руки. “Спочатку накрило хвилею, і я побіг. Не відчував ніякого болю, потім через декілька хвилин заболіло плече”, – розповів він. Згодом Вадим постраждав удруге – потрапив під бойову машину піхоти, результатом чого стали переламана нога та травма голови. У хлопця діагностували перелом лобної кістки, а кримінальна справа щодо цього випадку стала доказом того, що він насправді постраждав. Батьки та волонтери почали добиватися для Вадима статусу дитина війни та після 10-місячної боротьби таки святкували успіх.
Хлопчик з Авдіївки постраждав від війни кілька разів. Його будинок розбило обстрілом, потім поруч вибухнув снаряд граду, а ще дитина потрапляла під гусеницю БМП. І тільки після цього Вадиму з величезними труднощами надали статус дитини війни. Пільг поки що немає, але є мрії про те, аби нарешті мати дім.
Волонтери розповідають, що Вадим став лише дев’ятою дитиною в Україні, яка має цей статус, однак насправді потерпілих значно більше. “До нас часто звертаються батьки, чиї діти за час воєнних дій постраждали. У дітей на очах убивало їх рідних і близьких, діти потрапляли під обстріли, у них почали проявлятися енурези, хронічні захворювання. Якщо брати Авдіївку, то в нас немає навіть дитячого психіатра”, – каже спеціаліст соціального патронажу гуманітарної організації “Проліска” Ольга Юдіна.
У рідній Авдіївці Вадим був давно, але все про неї пам’ятає. “У футбол грали, коли війни не було. Коли снаряд сюди залетів, то пів каруселі відірвало”, – розповіла дитина. Вадимова родина жила на 9-му поверсі “разукрашки”, тобто будинку, котрий прославився завдяки муралу з місцевою вчителькою української мови. Тепер навіть зайти в під’їзд проблема – двері завалені, проходи перекриті. У квартирі хлопчик ледве знайшов цілу іграшку, котру можна було б забрати з собою. Оселя, вікна котрої виходили на Донецький аеропорт, непридатна для житла після прямого влучання снаряду.
Наразі родина мріє купити будинок, але так, аби троє дітей могли ходити до школи. Частину грошей зібрали батьки, ще частину волонтери, але на омріяну покупку досі не вистачило 70 тисяч гривень. Зруйновану квартиру поновлювати не має сенсу, тож майбутній футболіст Вадим повертається в село Орлівку з м’ячем з розбитого дому і мрією про те, що колись його життя налагодиться.
Допомогти ж у цьому може кожен, хто схоче це зробити – і перекаже будь-яку суму на картку Приватбанку 4731 2191 1040 1795. Кошти збирає тато Вадима – Ігнатенко Кирило Вадимович.
