Розповідь з фронту , про котика..))
“..Прибилося до нас сіре кошеня, довго кличку не вибирали, назвали Сеnар, він же місцевий.. Через три дні кудись пропав , недовго посумували, що ж поробиш ..
Через пару днів поїхали поповнити запаси їжі в селище з аж ніяк не проукраїнським населенням. І там зустріли свого кота Сепара і , щоб не втік, закрили його в багажник ..
У магазині черга з не надто доброзичливих громадян, стоїмо, чекаємо .. Тут забігає наш водила і каже:
-Командир, давай швидше, Сеnар в багажнику кричить і вже від страху обіс*ався !!!!!
Черги через хвилину вже не було..))”
