А по-суті, це все – майстер-клас політики від Путіна. От що буває, коли за стіл переговорів сідає старий маніакальний кгбіст, а навпроти нього – чувак, який готовий «домовлятися хоч з чортом лисим»:
Якщо в когось ще були уявлення про правову державу в Україні – сьогодні вони розвалилися остаточно. Нам в прямому ефірі показують, як судами і прокуратурою керують в ручному режимі. І що найгірше – під тиском Росії. Просто важко собі уявити, щоб глава суверенної держави погодився на таку авантюру. Але він погодився.
Брати беркутівців – це вбити одразу декількох зайців одним пострілом. Це чергова тема для суспільного конфлікту. Хтось скаже, що потрібно робити все можливе для звільнення наших полонених – хтось, що беркутівці до цього не мають жодного відношення і віддавати їх не можна. От і маємо черговий конфлікт всередині країни. Гризтися між собою українці люблять як ніхто. Росія нам радо підкине теми для конфлікту.
Окрім того Майдан – це ключова теза російської інтерпретації подальших подій в Криму і на Донбасі. Отримавши беркутів, Москва почне розповідати про те, що от вони, мовляв, врятували справжніх правоохоронців, які захищали легітимного президента від фашиствующіх малодчіков. І вливатиме це в голови росіян і наших співчуваючих співвітчизників. «Розмити» Майдан – це для Росії головне. Це ключ для легітимізації анексії Криму та агресії на Донбасі. І Україна їм в цьому зараз підіграє. Відпустивши беркутівців без вироку ми ніби визнаємо, що не «все так однозначно». Це те, що Росія ще спробує вписати в підручники з історії – як свої так і наші. «На Майдані було не все так однозначно – от дивіться, і українські суди, врешті, відпустили беркутів».
Окрім цього, Майдан залишиться історичною травмою. А розстріл Небесної сотні – непокараним злом.
В принципі, я не дивуюся, що президент Зеленський пішов на це. Майдан – це не його історія, а Небесна сотня – це не його герої. Він бачить мету – звільнити полонених і, очевидно, саме цим буде аргументувати ці домовленості. І на емоційному рівні це може тимчасово діяти. Але стратегічно і історично, видається, що нас заганяють в глухий кут.
Не може правосуддя в суверенній Україні настільки відверто відбуватися під диктовку Москви. Бо разом з цими судовими рішення Москва намагається переписати і нашу історію.
За матеріалами сторінки в Фейсбук Радко Мокрика