Державна міграційна служба одного з районів Києва. Прийшла забрати документ.
Мене зустрів суцільний «узкій мір». Жодного слова державною мовою. Я зверталася до співробітників украінською – відповіді отримувала «узьким язиком» Тихо вийшла, – і відразу до кабінету керівника по пораду: «Як мені вчинити, в такому випадку, відразу звертатися зі скаргою до уповноваженого з захисту мови, (відеозапис я зробила) або почати з усного прохання?» Керівниця за мить, вже була в кабінеті.
Мене зустрів суцільний «узкій мір». Жодного слова державною мовою. Я зверталася до співробітників украінською – відповіді отримувала «узьким язиком» Тихо вийшла, – і відразу до кабінету керівника по пораду: «Як мені вчинити, в такому випадку, відразу звертатися зі скаргою до уповноваженого з захисту мови, (відеозапис я зробила) або почати з усного прохання?» Керівниця за мить, вже була в кабінеті.
В жорсткій не ввічливій формі, нагадала працівникам в якій державі вони знаходяться. І, о чудо!! Працівники держустанови, вмить, заспівали солов’іною чисто й гарно, А ГОЛОВНЕ, ВІДВІДУВАЧІ ВСІ, ЯК ОДИН, ПОЧАЛИ ГОВОРИТИ ДЕРЖАВНОЮ! Тобто, «рузкоязичнаму насєлєлію» потрібен «чарівний пендаль», щоб почали поважати власну країну, і себе в ній. Мовний закон нам на допомогу!
Джерело:prefiksblog.co.ua
