• понеділок, 19 січня 2026 р.

    Я не вірила своїм вухам. Виявляється чоловік перепродавав гуманітарну допомогу, яка приходила дітям. От звідки гроші на гарне життя. А всі в центрі мовчали, бо боялися звільнення.

     

    Після невдалого розлучення я довго не наважувалася на нові стосунки. Вже 7 років я виховувала сина сама. Минулого року Андрій вступив в університет та переїхав до столиці. Я ж залишилася зовсім одна.

    Нещодавно я познайомилася з Михайлом. Дуже симпатичний та цікавий чоловік. Наші стосунки розвивалися дуже стрімко і романтично, незважаючи на те, що нам обом вже під 40. Прогулянки під зорями, обіди в ресторанах, дорогі подарунки – як можна було не закохатися.

    Тож коли Міша зробив мені пропозицію, я, звісно, погодилася. Після розпису я переїхала до нього. Єдиним мінусом було те, що чоловік багато часу проводив на роботі. Він був директором реабілітаційного центру для дітей. Тому я ніколи не сердилася через це. Розумію, яка важлива і відповідальна у нього робота.

    А щоб я менше сумувала, Міша часто дарував мені сертифікати у салони краси, на СПА-процедури, навіть оплачував мій з подругою відпочинок на морі.

    – Який чудовий у тебе чоловік! Навіть трохи заздрю тобі, подруго.

    Обговорювали поїзду з Оленою, вийшовши на каву.

    – Може у нього знайдеться робота для мене. Можеш запитати?

    Подруга якраз втратила роботу, а за освітою була реабілітологом. Тож я того ж вечора поговорила з Михайлом і він погодився взяти Олену на роботу.

    Не пройшло й місяця як подруга звільнилася з центру. Я хотіла поговорити з нею, але вона не відповідала на дзвінки і повідомлення.

    – Не знаєш чому Олена звільнилася? І слухавку чомусь не бере.

    – Без поняття, що там у неї трапилося.

    Якось байдуже відповів чоловік. Видно було, що ця тема йому не до вподоби.

    Через декілька днів я випадково зустріла Олену в торгівельному центрі, куди ми часто ходили разом.

    – Олено, зачекай, я хочу з тобою поговорити. Що трапилося? Чому ти там раптово зникла?

    – Мені звичайно треба робота, але прикривати махінації твого чоловіка я не звираюся!

    – Ти про що взагалі?! Які махінації?

    – Можна подумати ти нічого не знаєш. Думаєш звідки у нього гроші на розкішне життя. Я сказала, що мовчати не буду, от він мене і звільнив.

    Я не вірила своїм вухам. Виявляється чоловік перепродавав гуманітарну допомогу, яка приходила дітям. От звідки гроші на гарне життя. А всі в центрі мовчали, бо боялися звільнення.

    Невже я така наївна і повірила в те, що Міша такий чудовий? Наступного ж вечора я зібрала свої речі і повернулася додому. Написавши заяву на розлучення, не забула й про заяву на свого «милого», де розповіла все, про що дізналася. Тож його звільнили з посади, ще й притягнули до відповідальності.