Скоро Великдень і я вперше не поїду додому на свята. А все тому, що торік страшенно посварилась із донькою. Річ у тім, що я вже майже десять років працюю в Норвегії. Дуже гарно заробляю і вдома буваю лише раз на рік. Страшенно чекаю на цю подію.
Вперше поїхала в Європу, бо інакшого виходу не мала. Чоловік покинув мене з двома дітьми і пішов до коханки. Найгірше, що потім він випхав нас з квартири, бо вона йому дісталась від баби. Його зовсім не цікавило, що ми будемо робити, де житимуть його рідні діти. Вигнав нас, а квартиру продав, аби віддати гроші своїй коханці.
Вся ця ситуація довела мене до глибокої депресії. Жила в подруги. А тоді домовилась з нею – як наглядатиме моїх дітей, щомісяця платитиму їй частину зарплати.
Спочатку я поїхала до Польщі, тоді всі вирушали туди працювати на складах. Та умови там були жахливі й платили копійки. А тоді нова знайома з Кракова запропонувала роботу в Норвегії з удвічі вищою оплатою.
Мені було вкрай важко. Довелося забути про себе, особисте життя. Хоча мені було всього 38 років. Тоді. Та донька вже готувалась до вступу, та й синові 15 виповнилось. Почала відкладати гроші.
Згодом я оплатила дочці навчання. А тоді й квартиру купила. Потім довелося ще й синові допомагати. Так я жила досить довго заради дітей. Лишень раз на рік на Великдень приїжджала і тішилась, що в них все добре.
Торік я заздалегідь подзвонила дочці, щоб попередити.
– Доню, прошу тебе, я приїду просто в суботу, не зможе тобі допомогти. Приготуй смачненького. Хочу голубців, холодцю, салатів всіляких.
– Мамо, от нащо тобі все те?
– Я скучила за домашнім!
Дуже я її просила. Коли їхала довго стояла на кордоні, і дісталась дому просто на вечір. І виявила, що донька не приготувала зовсім нічого. Лишень ковбасу купила та яйця пофарбувала.
– Чим ж ти зайнята була, що не змогла для мами постаратися?
– Розумієш, хотіла на свято мати гарний вигляд, пішла пофарбувати волосся й нігті зробити.
Це мене страшенно образило, зібралась і поїхала до сина. Йому ж я також квартиру купила, він вже з дівчиною жив. І тут сталося взагалі щось жахливе. Син не пустив мене до себе. Пояснив, що в них на свято плани, родичі його коханої приїхали. Такого я точно не чекала.
От так я на Великдень залишилась в готелі. А наступного дня поїхала назад до Норвегії. Відтоді з донькою не спілкувалася і грошей їй зовсім не надсилала. Вона мені дзвонила, а я не відповідала. Так само як на дзвінки сина. І ось тиждень тому я побачила повідомлення:
“Мамо, пробач! Приїжджай до нас, я влаштую гарне свято! Як ти любиш!”
Я дуже хочу побачити рідних. Але знаю, що донька мене кличе, бо хоче моїх грошей. А я за цей рік назбирала на власну квартиру. І не знаю, що робити.
Ви б пробачили рідним таку неповагу?
