Я й не думала, що таке може трапитися в наші важкі часи, коли ворожі ракети щодня нас тероризують. Та цього разу люди мене страшенно розчарували, і найбільш прикро, що це наші – українці.
Як на мене, під час обстрілів люди мають підтримувати один одного, допомагати, робити все можливе, аби жертв було менше. Але тут все склалося навпаки.
Під час останнього обстрілу в одному з будинків сталася вкрай неприємна ситуація. Щойно пролунала тривога – усі пішли в укриття. Я також побігла. Живу в цьому будинку не так давно. І ще нікого не знаю. Навіть в чаті під’їзду мене нема. Тож я попрямувала до підвалу. Та не встигла навіть дійти, як почула крики:
– Пустіть мене в укриття! Я з малою дитиною!
– Ми тут для себе все зробили! Чужих не пускаємо!
– Укриття для всіх! Відкрила двері! Це цивільний захист людей! Я вишлю відео з вами в КМДА!
– Дзвони кому хочеш, ми це для себе зробили!
– Я поліцію викличу!
– Викликай!
На тлі цієї сварки гірко плакала дитина. В мене серце розривалось від цього. Та жіночка однаково не пустила маму з дитиною в кімнату. В мене вже також не було бажання туди проситися. Деякі сусіди виправдовували ту пенсіонерку, казали, що вони спеціально гроші збирали, аби гарне укриття облаштувати. А та мама, мовляв, до когось приїхала і ні на що грошей не давала.
Але що тоді їй робити? Сидіти в холодному коридорі? Чи ризикувати життя з малою дитиною і бігти шукати інше сховище? Я просто пішла звідти, а сварка ще довго тривала. Казали, що вони фактично побилися. Навіть уявити, що таке може бути, важко. А ви як гадаєте, хто в цій ситуації правий?
