Ми з Дмитром маємо доньку. Катерина у нас єдина дитина в сім’ї. Звісно як і будь-які батьки ми хочемо, щоб у нашої доньки все було найкраще. Катя дівчинка розумна, сама вступила в правовий інститут в місті на бюджет. Жила там в гуртожитку.
Поки донька навчалась ми з чоловіком завжди відправляли їй великі торби з гостинцями. Живемо ми в селі. То ж у нас в наявності і город, і велика господарка. Тому і передавали ми багато.
Університет Катерина закінчила з червоним дипломом і вже працює помічником юриста. Саме там вона і познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком.
Сподівались, що чоловіка собі Катерина обере до пари. Роботящого, сільського хлопця. Щоб не боявся забруднити руки, міг відремонтувати річ. Та донька нас сильно здивувала, коли привезла знайомитись свого хлопця.
Антон виглядає як міцний чоловік, але по ньому одразу видно, що він з міста і гній лопатою не переноситиме.
– Мамо, тато, знайомтесь, це Антон мій хлопець. Антон, це мої батьки.
– Приємно познайомитись, Антоне. Проходьте за стіл.
Посиділи ми добре. Обранець доньки виявився дуже цікавим хлопцем. Видно, що Катерину кохає. Він з таким задоволенням їв мої голубці і слухав історії чоловіка з дитинства доньки, що я вже прийняла його в сім’ю. Та все ж певні побоювання були. Ними мені і закортіло поділитись з донькою.
Поки чоловіки розмовляли про риболовлю я покликала Катерину допомогти мені на кухні.
– Доню, ти впевнена, що Антон саме той, хто тобі потрібен? Чи не покине він тебе в важкій ситуації?
– Мамо, я вже достатньо знаю Антона, щоб бути в ньому повністю впевненою. І він не такий вже і міський хлопець, яким ти його сприймаєш.
Через два дні діти поїхали в місто. Адже обом вже потрібно виходити на роботу. Так пролетів місяць. Настав час виходити на городи і саджати овочі.
Ранком чоловік сам пішов на город, а я поралась по господарці. Однак Дмитра довго не було і я вирішила поглянути, як він там. Знайшла я чоловіка непритомного на грядці.
Викликала швидку і поки їхали в лікарню подзвонила донці.
– Катрусю, тата забирають і лікарню.
– А що сталось?
– Та пішов на город без мене і там знепритомнів. Лікарі прогнозують, що в нього стався інфаркт. Як же ж ми тепер будемо? А як з городом вчинити?
Словом, з чоловіком я пробула весь день і ніч. На ранок донька з Антоном приїхали за мною.
– Мамо, поїхали додому, тобі потрібно відпочити, поїсти. А ввечері знову приїдемо.
Ми поїхали додому. Коли я зайшла на подвір’я то не впізнала власний двір. Садки прибрані, город вкопаний і посаджений, вся господарка нагодована, так ще й сараї почищені. В хаті теж прибрано і щось так смачно пахне на кухні.
– Так, мамо, ви сідайте їсти, Катруся вам подасть, а я поки з’їжджу і куплю ліки, що виписав лікар.
Поки зять поїхав в аптеку, я вирішила запитати у доньки.
– Катю, а хто навів тут такі порядки?
– Так ми з Антоном вчора приїхали і поки ти була в лікарні все поробили. Поки він нагороді копирсався, я погодувала господарку. А потім я пішла готувати, а Антон почистив в сараях у тваринок. До речі, кран, що протікав в душі, він теж полагодив.
Я заплакала від щастя. Мені так пощастило з донькою і майбутнім зятем. Навіть трохи соромно стало за свої думки про нього на першому знайомстві.
