Ось уже 14 років я заміжня за Костею. Він чудовий чоловік: надійний, турботливий, завжди був поруч у важкі моменти. Одним із найтяжчих став день мого першого весілля. До Кості я була в серйозних стосунках із Назаром і кохала його по вуха. Ми зустрічалися два роки й будували плани на майбутнє.

 Ось уже 14 років я заміжня за Костею. Він чудовий чоловік: надійний, турботливий, завжди був поруч у важкі моменти. Одним із найтяжчих став день мого першого весілля. До Кості я була в серйозних стосунках із Назаром і кохала його по вуха. Ми зустрічалися два роки й будували плани на майбутнє.

Назар зробив мені пропозицію, і я одразу погодилася. Ми розповіли друзям, і всі нас вітали. Усі, крім Кості. Він був найкращим другом Назара. Якось Костя підійшов до мене й сказав:

— Не виходь за нього! Він тебе не вартий!

— Чому?

— Бо він егоїст, дбає лише про себе й використовує інших.

— Ти зайвого випив, — відповіла я, не надавши значення його словам.

Я була закохана й продовжувала готуватися до весілля. Купила сукню, туфлі, прикраси. Усе йшло за планом, аж поки не настав день урочистості.

У день весілля я чекала Назара вдома, адже в нас була традиція: наречений має приїхати й забрати наречену після символічного викупу. Та година минала за годиною, а він не приїжджав. Замість Назара прийшов Костя.

— Де Назар? — спитала я.

— Він передумав! — відповів Костя.

Ви можете уявити, що я тоді відчувала. Я плакала весь день, переживаючи страшне приниження. Назар навіть не подзвонив. Наступного дня я дізналася, що він поїхав в інше місто до батька.

Минув рік, і я вийшла заміж за Костю. Жодного дня про це не пошкодувала, навіть подумки дякувала Назарові за те, що він утік. У нас із Костею двоє дітей і свій затишний дім, а чоловік збудував успішний бізнес.

Нещодавно ми поїхали до рідного міста провідати могили родичів. І ось, просто біля кладовища, я несподівано зустріла Назара.

— Ну що, щаслива з Костею? — спитав він із явним сарказмом.

— Про що ти говориш? Це не був мій вибір. Ти втік, залишивши мене в ганьбі!

— Так, бо Костя все мені розповів. Зізнався!

— У чому?

— Про ваші стосунки й твої зради.

— Я ніколи тобі не зраджувала, і з Костею в мене все почалося набагато пізніше!

Я повернулася додому, голова йшла обертом. Костя помітив мій стан:

— Чому ти така бліда?

— Я зустріла Назара… Він сказав правду? Це ти в усьому винен?

Костя зізнався:

— Зрозумій, я завжди тебе кохав і знав, що ти будеш щаслива тільки зі мною.

Тепер я не знаю, як це можна пробачити й як жити далі з Костею. Наш шлюб завжди здавався мені ідеальним. Але як довіряти людині, яка здатна на таку підлість?