• пʼятниця, 19 червня 2026 р.

    Мені було 54. Я жила з донькою та її чоловіком. Вони були добрі люди, щиро. Дбайливі, ніколи не грубили, ні на що не натякали. Але... як це пояснити?


     У 56 років я переїхала жити до чоловіка, думаючи, що знайшла спокій. Але дуже скоро я зрозуміла ціну, якої вимагає цей спокій.


    Вік, річ дивна. Думаєш: «Ну все, я вже не дівчинка. Людей бачу наскрізь». А життя тихо всміхається… і підносить урок, від якого по тілу пробігає холодок.