Життя після шістдесяти, як я переконалася, зовсім не закінчується. Ба більше, у шістдесят один у жінки з’являється серйозна перевага перед молодшими: зникає наївність, приходить чітке розуміння власних бажань, а чоловіків починаєш «читати» практично з перших хвилин спілкування. Однак, як показав мій нещодавній досвід, рівень чоловічої простоти й егоцентризму часом здатен пробити навіть найміцнішу броню життєвого досвіду.
Почалося все доволі банально. Я зайшла у відділення банку: душно, електронна черга зависла, люди роздратовані. Поруч на диванчику сидів чоловік, такий самий заручник ситуації. Його звали Володимир, йому було шістдесят три. Підтягнутий, охайний, з гарною поставою, справляв приємне враження. За сорок із лишком хвилин очікування ми розговорилися: спочатку обговорювали банківські питання, потім плавно перейшли до погоди, новин міста, а там і до старого кіно дійшли. Володимир поводився делікатно, без тиску: дочекався мене після каси, провів до зупинки й попросив номер телефону.
