Пройшло сім років сімейного життя. Ірина готувала вечерю, Семен запізнювався, але нарешті двері відчинилися. Чоловік помив руки, пройшов на кухню, й сів на своє місце.
Все. як багато разів. Іра покликала доньку і вони почали вечеряти. Яна з’їла пюре з котлетою, випила молоко і пішла в кімнату дивитись мультики.
– Ірино, нам треба поговорити. Батькам стало важко утримувати будинок. Ти ж знаєш, що він великий і вимагає постійного нагляду, прибирання.
– Платежі за воду, газ, електрику та все інше подорожчали. Ліків треба більше. До того ж мамі стало важко працювати на городі та доглядати худобу.
– Можу запропонувати вихід. Не треба тримати худобу, дешевше купити десяток яєць та літр молока в магазині, ніж годувати курей та козу. Знизяться і комунальні платежі. Все пов’язане.
– А ще корм цій худобі буде не потрібний. І грядки! Їх також можна урізати. Якщо не буде курей та кози, то не потрібно буде стільки капусти, картоплі, трави та іншого. Нехай твої батьки просто відпочивають.
– Ти мене не дослухала, а вже запропонувала рішення! Неправильне рішення!
– Ось як.
– Ось так! Нам треба переїхати до них! Яна піде до школи там, школа хороша, я там навчався, чудові вчителі.
– Їм не вистачає нашої відпустки, яку ми змушені проводити у них?
– Вони намагаються для нас. Корисне молоко, домашні яйця, овочі з городу. Це ж екологічні продукти!
– І ми заради цієї екології кожні літні вихідні та відпустку проводимо там! До речі, Яна хоче на море.
– Мала вона ще хотіти. Встигне. Переїзд буде наприкінці травня. Я все вирішив!
– Ти забув запитати нас, мене та Яну! І в мене ще є питання. З моєю роботою ти теж вирішив? А чому б твоїй сестрі не переїхати до батьків? Більшість сільських екологічних продуктів йде саме їй.
– Ти ще й рахувати будеш?
