Сиджу в кав’ярні, чекаю на Михайла. Домовилися зустрітися о другій дня, щоб обговорити можливий спільний проєкт: він володіє невеликою логістичною компанією, а я маркетолог-фрилансерка. Познайомилися місяць тому в професійному чаті, переписувалися по роботі, і він запропонував зустрітися особисто — оцінити перспективи співпраці.
Мені сорок шість, вже дванадцять років працюю на себе, заробляю впевнено, заміжня не була і дітей у мене немає. Михайлу, якщо судити з профілю, п’ятдесят дев’ять. Фото там суворе: костюм, сивина, впевнений погляд. У переписці він був ввічливим, грамотним, без фамільярності й дивних натяків.
Учора ввечері з цікавості забила його ім’я в пошуку — і несподівано натрапила на анкету на сайті знайомств. Відкрила. А там чорним по білому: «Шукаю жінку від 25 до 32 років для серйозних стосунків». Автору — 59.
