Свекор без стуку влетів до спальні молодят і різким рухом стягнув ковдру з невістки:— Підйом!
Настя, схопившись спросоння, прикрилася руками й розгублено закліпала очима. Зовсім не так вона уявляла свій перший ранок після весілля…
А починалося все ще десять років тому. Настя закохалася в Максима без тями: статний, плечі розправлені, завжди по-модному вдягнений, ще й готувати вміє. Мрія, а не чоловік.
— Чому ти такий ідеальний? — якось запитала вона, милуючись ним.
— Це все батькова наука, він у мене військовий, — пояснив Максим. — Суворий, звісно, але дисципліну прищепив залізну. Спорт, порядок — це святе.
— Вже не терпиться з ним познайомитися, — щиро сказала тоді Настя.
Знала б вона, чим це обернеться.
Перша зустріч із батьками пройшла в ресторані. Мама Максима, тиха жіночка, ледь чутно привіталася і наче розчинилася за столом. Зате батько…
— Михайло Петрович! — відрекомендувався він громовим голосом, від якого задзвеніли келихи.
Він оглянув Настю з голови до п’ят, наче рентгеном просвітив.
— У вас брудні туфлі, шановна.
