– Марію, коли маму випишуть з лікарні, вона буде жити у нас, – сказав Олексій дружині за вечерею.
– Як це у нас? Чому? – округлила очі Марія.
– Тому що мама вже в тому віці, коли жити одній і важко, і небезпечно. Вона літня і нездорова людина і потребує турботи. Тому я прийняв рішення, що мама буде жити з нами.
– А чому ти зі мною не порадився? Мені здавалося, що такі рішення потрібно приймати разом! Ми ж сім’я.
Марії було прикро і неприємно, що чоловік ставить її перед фактом.
– Тому що тут нема чого обговорювати, – спокійно, але рішуче сказав Олексій. – Інших варіантів все одно немає.
– Як це немає? А Люба? Чому вона не забере маму до себе? Мені здається, що Раїсі Георгіївні було б набагато комфортніше жити з рідною дочкою, а не з невісткою, яку вона, м’яко кажучи, не дуже-то любить…
– Марію, не вигадуй, мама нормально до тебе ставиться. Так, у неї складний характер, але вона моя мама, і я приймаю її такою, якою вона є. І ти повинна так само чинити. А що стосується Люби, то ти ж знаєш, яка у неї робота, постійні відрядження, як вона буде доглядати за мамою? Не на Сашка ж це перекладати, навряд чи він погодиться дивитися за тіткою…
