— Я, між іншим, повернувся до неї з покаянним виглядом, хотів усе виправити, а тут якийсь сторонній чоловік ходить моїм передпокоєм і вимірює стіни рулеткою!
Голос Олега пролунав майже порожньою квартирою так гучно, що у Вероніки неприємно заклало у вухах.
Вона повільно випросталася. Після тривалого сидіння навпочіпки спина звично відгукнулася ниючим болем. Коробка, яку жінка саме заклеювала широким скотчем, невдоволено хруснула під її долонею.
Поява колишнього чоловіка цього вівторкового дня абсолютно не входила в її плани.
— Треба ж, хто з'явився, — прохолодно мовила Вероніка. — Що сталося? Тяжіння посилилося, і тебе нарешті повернуло з далекої орбіти?
Олег по-господарськи жбурнув на підлогу синю спортивну сумку. Металевий замок дзвінко вдарився об плитку.
Він зняв куртку і звичним рухом потягнувся до гачка на стіні, але пальці схопили порожнє повітря. Вішака більше не було. На його місці залишилися лише голі шпалери з темними слідами від давно знятих меблів.
— Чого стоїш і дивишся? — насупився Олег, оглядаючи порожній передпокій. — Я додому повернувся, а тут що коїться? Ти ремонт затіяла? Шпалери міняти зібралася?
Після їхнього гучного й важкого розлучення минуло рівно два роки.
Тоді Олег спакував речі в сумки лише за один вечір. Із пафосом заявив, що його життя минає повз, що поруч із молодою перукаркою Діаною він нарешті зрозумів, що означає жити на повні груди. А сімейний дім, за його словами, перетворився на болото, де були лише нудний побут, нескінченна рутина та виплати за житло.
Ключі він демонстративно кинув на тумбу.
Щоправда, пізніше, мабуть, зробив собі копію. Час від часу Олег потайки заходив до квартири й забирав забуті сорочки, зимове взуття або якісь дрібнички, які раптово ставали йому потрібними.
Вероніка після його виходу проплакала майже тиждень.
Потім змусила себе піднятися. Взяла додаткову роботу, знайшла тямущого юриста й почала повільно вибиратися з боргів, які колишній чоловік залишив на її плечах.
— Вероніко, годі ламати комедію, — Олег почухав живіт, обтягнутий вицвілою сорочкою. — Я все зрозумів. Погуляв, заспокоївся. Із цими дурощами покінчено.
— Зрозуміло, — байдуже відповіла вона й відрізала новий шматок скотчу.
— Ну чого ти поводишся так, ніби я чужий? — Олег наблизився, намагаючись виглядати впевненим і рішучим. — Діана ця… тьху, порожнє місце. Їй тільки подарунки купуй та ресторанами води. А готувати взагалі не вміє! Я прошу її нормальний борщ зварити, а вона замовляє доставку суші. Хіба це життя? Я тепер зрозумів, що справжня родина — найважливіше.
— Разюча глибина думки, — спокійно зауважила Вероніка, приклеюючи скотч до краю коробки й розгладжуючи його долонею.
— Я до тебе повернувся, Вероніко. Назавжди, — Олег широко розвів руки. — Почнемо все спочатку, заново налагодимо господарство. Я навіть готовий пробачити тобі всі твої жіночі дурощі. Давай накривай на стіл, я після дороги голодний, як вовк. До речі, де мій кухоль із якорем?
Він упевнено рушив до кухні, ніби ніколи й не йшов із цього дому.
Вероніка не стала його зупиняти. Вона лише поклала руки на коліна й спокійно чекала.
З кухні майже одразу долинув здавлений вигук.
За кілька секунд Олег вискочив назад. Очі в нього були широко розплющені.
— А де все?! — заволав він. — Куди зник кухонний гарнітур? Де плита? Де холодильник?
— Продала, — мирно відповіла Вероніка. — Разом із диваном, пральною машиною та шафою зі спальні.
— Ти зовсім глузд утратила? — Олег спалахнув і кинувся до неї. — Хто дозволив тобі продавати мої речі? Це наша спільна квартира! Ми разом за неї платили!
— Саме так, Олежику, — Вероніка злегка примружилася. — Колись платили вдвох. До того моменту, поки ти не полетів назустріч новому щасливому життю з молодою коханкою. Після цього всі платежі лягли тільки на мене.
— І що з того? Мені потрібен був відпочинок! Перезавантаження! — випалив Олег, навіть не помічаючи, наскільки безглуздо звучать його слова. — Тепер я повернувся й готовий знову взяти на себе відповідальність!
У глибині квартири почулися кроки.
З дальньої кімнати вийшов чоловік у строгому костюмі. У руках він тримав планшет і щось діловито зазначав у документах.
— Вероніко Миколаївно, площа спальні повністю відповідає технічному плану, — спокійно повідомив він. — Лоджію я теж перевірив. Утеплення виконано якісно, це позитивно вплине на підсумкову вартість.
Олег витріщився на незнайомця.
Обличчя колишнього чоловіка миттєво вкрилося червоними плямами.
— Гей, стояти! — гаркнув він і ступив уперед, перегороджуючи чоловікові дорогу. — Ти взагалі хто такий? Яка ще вартість? Що тут оцінюють?
— Це Руслан, — Вероніка взяла ще одну порожню коробку й поставила її поруч із рештою. — Мій рієлтор. Руслане, не звертайте уваги. Людина надто довго жила у світі власних фантазій, а тепер болісно знайомиться з дійсністю.
— Який ще рієлтор?! — голос Олега зірвався майже на вереск. — Ти квартиру продавати зібралася? Мою квартиру?!
— За гучну назву ставлю тобі відмінну оцінку, — посміхнулася Вероніка. — Так, житло продається. Тільки воно вже давно не твоє і майже не моє. Більша його частина фактично належить банку.
— Брешеш! — Олег різко розсік долонею повітря.
— Судове рішення брехати не вміє, — спокійно відповіла вона.
Вероніка дістала із задньої кишені джинсів складений навпіл документ і кинула його на верхню коробку.
— Читай.
Олег недовірливо простягнув руку до аркуша. Пальці здригнулися, папір зісковзнув і повільно опустився на підлогу.
Він важко нахилився, підняв документ і почав квапливо читати. Погляд заметушився рядками.
— Яке ще примусове стягнення? — пробурмотів колишній чоловік. — Звідки неустойка?
— Найзвичайнісінька, Олежику, — Вероніка влаштувалася на стосі ще не спакованих книжок. — Після твого красивого відходу з'ясувалося, що під час шлюбу ти оформив три кредити. Судячи з витрат, на подарунки для своєї Діани. А потім просто перестав вносити платежі. Кредитори звернулися до мене, тому що на той момент за документами я все ще вважалася твоєю законною дружиною.
— Це мої особисті справи! Там були сущі дрібниці!
— Ці дрібниці встигли обрости такими штрафами й пенею, що державні виконавці наклали арешт на твою частку в квартирі, — рівно промовила Вероніка.
Зараз вона говорила спокійно, хоча рік тому, проходячи крізь нескінченні засідання й розгляди, ледь не зламалася.
— Я пропонувала вирішити питання без скандалів. Дзвонила тобі, надсилала повідомлення. Пропонувала викупити твою частину за зниженою ціною, щоб одразу закрити твої ж борги.
— Я був зайнятий! Я будував нові стосунки!
— Збудував, отже, — сухо відрізала Вероніка. — На зустрічі ти не приходив. Телефон вимикав. Кричав, що я заважаю тобі спокійно жити. У підсумку я вирішила більше не заважати. Перестала самотужки покривати спільний платіж за житло і через суд розділила фінансові зобов'язання.
Олег шумно втягнув повітря.
До нього повільно починав доходити справжній масштаб того, що відбувається.
— І що тепер буде? — запитав він, зминаючи документ у кулаці.
— Тепер об'єкт реалізують через торги, — діловим тоном втрутився Руслан, поправивши краватку. — Наше агентство займається викупом нерухомості з обтяженнями. Ми розраховуємося з банком і оформлюємо перехід прав власності. Із суми, що припадає на вашу частку, будуть утримані заборгованості за кредитами, нараховані штрафи, судові витрати й залишок за іпотечним кредитом.
— А мені що залишиться?! — Олег обома руками вчепився у волосся.
— Це вже твоя турбота, — холодно відповіла Вероніка. — Можливо, вистачить на кімнату в гуртожитку десь на околиці. За вдалого збігу обставин.
В уяві Олега подібний розвиток подій був абсолютно неможливим.
Він щиро вважав, що чоловік, який одного разу пішов із сім'ї, все одно назавжди залишається господарем житла. Навіть якщо роками не платить, не з'являється і живе з іншою жінкою.
Розгубленість на його обличчі швидко змінилася люттю.
— Я нічого підписувати не стану! — заволав він і щосили тупнув по плитці. — Зараз викличу поліцію! Це моє житло! Я своїми руками шпалери в спальні клеїв!
— Викликай, — Вероніка весело підморгнула Руслану. — Заодно правоохоронці допоможуть виконавчій службі тебе знайти. Вони давно розшукують боржника. А твоя згода нікому вже не потрібна. Рішення набрало законної сили три місяці тому.
— Ах ти хитра! — процідив Олег, скреготнувши зубами. — Я до тебе з добром прийшов, хотів усе налагодити, а ти за моєю спиною таке влаштувала! Ти мені все життя зруйнувала!
— Розкрив рота, та не туди потрапив? — іронічно повторила Вероніка одну з його улюблених фраз. — Я свій урок засвоїла чудово. Поки ти водив Діану кав'ярнями та годував її доставками, я працювала без вихідних. І свою частину грошей отримала законним шляхом.
— А сама де жити збираєшся, така розумна? — уїдливо запитав Олег.
— Я вже купила гарну двокімнатну квартиру в спокійному районі, — відповіла Вероніка й обтрусила долоні. — Меблі перевезла туди. Вони не нові, зате мої і нікому не заставлені. Сьогодні передаю ключі Руслану й остаточно їду звідси.
Вона підштовхнула ногою останню коробку ближче до вхідних дверей.
— Руслане, з оглядом усе? — запитала Вероніка.
— Так, акт готовий, — рієлтор простягнув їй планшет. — Залишається тільки ваш підпис.
Олег застиг посеред порожнього передпокою.
Він переводив погляд із колишньої дружини на спокійного чоловіка в костюмі й назад.
Квартира більше не була його фортецею. Звичний світ, у якому на нього завжди чекали гаряча їжа, зручний диван і чергове пробачення, розвалився остаточно.
— Та йдіть ви обоє! — виплюнув він.
Олег демонстративно сплюнув на підлогу, схопив синю дорожню сумку й смикнув вхідні двері на себе.
Двері з гуркотом зачинилися. За кілька секунд із під'їзду долинули його квапливі важкі кроки.
Вероніка подивилася на куртку, яку колишній чоловік поспіхом кинув на підлогу.
— А шпалери він і справді клеїв непогано, — без жодної злості зауважила вона й розписалася стилусом на екрані планшета.
За місяць Вероніка сиділа вранці біля вікна власної невеликої, але дуже світлої кухні й спокійно пила каву.
На ній більше не висіло чужих боргів. Ніхто не міг раптово відчинити двері своїм ключем, зажадати їжі чи оголосити себе господарем її життя.
За словами спільних знайомих, Олег усе ж зумів придбати житло на ту суму, яка залишилася йому після всіх стягнень.
Щоправда, тепер він ділив кухню з трьома галасливими сім'ями. У його розпорядженні була спільна газова плита на шість конфорок і суворий розклад чергування з прибирання санвузла.
Схоже, довгоочікуване перезавантаження нарешті відбулося.
