Моя мама роками важко працювала на заробітках. Виїхала, коли мені було ще 10 років, тоді бабуся залишилася мене глядіти.
Я дуже сумувала за мамою, постійно плакала та просила повернутися додому. Однак, матуся завжди повторювала “донечко,я хочу дати тобі гідне майбутнє”.
І от тепер у мене є гарна квартира, машина та бізнес. Це все завдяки моїй коханій матусі, вона постійно надсилала гроші, продукти, одяг, гостинці чи подарунки.Навіть купила на весілля сукню моєї мрії. А вона коштувала не мало – 3 тисячі доларів.
І от рік тому мама нарешті повернулася додому. Я намагалася її навідувати щосуботи приїздити у село. Однак, чоловік Стас постійно був проти:
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Чого нам постійно їздити в ту діру? Твоя мама має телефон, просто подзвони до неї!
– Я хочу приїхати, це моя мама. Я її в дитинстві майже не бачила.
Здавалося, що Ярослав взагалі не сприймає мою маму, як частинку нашої родини. Хоча вона ж купила нам квартиру, машину, оплатила весілля! Наприклад, батьки Ярослава дали нам тільки тисячу доларів на всі витрати.
Так я почала їздити сама до мами в село, їй допомагати на городі. Мама, аби не сумувати, завела двох козенят – Зойка та Зірка. А ще курочок та гусачків купила. Сусідок часто у гості запрошує на каву. Мама всіх знайомих має, бо то ж її рідне село, там народилася та виросла.
Я ще й старалася діток брати до мами на вихідні. Синам добре на свіжому повітрі, грають з сусідськими хлопчаками. Бо то люблять після школи прийти та дивитися телевізор або ж грати ігри, я ті зомбі.
А нещодавно з мамою трапилася прикра ситуація – зламала руку на городі. Я одразу взяла на роботі відпустку та поїхала до села. Ну от я моя мама сама дасть дару в господарці, коли рука в гіпс та ледь ходить? То ж Великдень не за горами, треба у хаті поприбирати, на городі саджанці висадити, всі бур’яни забрати, паркан помалювати, дерева побілити.
Ще в місті купила мамі якісь гостинці та ліки. Чоловіка попередила, що їду надовго, але завчасно приготувала йому повний холодильник їжі.
І що ви думаєте? Наступного дня до мене зателефонував розлючений Стас
– Довго ти ще там будеш?
– Не знаю. Я ж тебе попередила, що мамі погано. А їсти в холодильник є що.
– А чого саме ти повинна мамі допомагати?
– А хто ще, як не я?
– Твоя мама недавно з заробітків повернулася, має гроші. Хай найме когось в селі, аби допомагали чи сусідам буде платити. А ти повинна бути вдома.
Я аж дар мови від такого нахабства втратила. От як Стас взагалі посмів такі гидкі речі говорити про мою маму? Забув, на чиї гроші квартира та машина були куплені?
Дуже образилася на Стаса і принципово не хочу їхати додому. Може взагалі до Великодня тут залишуся!
