Ви уявіть, яка в мене нахабна свекруха. Має два сини, а вимагає допомогу лише від мого чоловіка.
З Микитою ми одружились 4 роки тому. У нас є своя квартира та син, якому 1,4. Чоловік гарно заробляє.
У Микити є брат-близнюк. Ззовні вони як дві краплі води, а характери протилежні. Мій чоловік щирий і добрий, а його брат – хитрун і все лише про себе думає.
Ми планували зробити ремонт у квартирі та поїхати на відпочинок у Карпати, як тут я дізнаюсь, що частини грошей немає. Виявляється, чоловік купив дрова своїй матері, яка живе в селі та ще й комуналку за неї платить.
Свекруха доглядала своїх синів сама, бо їх батька не стало, коли їм було по 4 роки. Жили вони в будинку в селі, де Галина Іванівна і досі живе.
Я розумію, що їй важко, пенсія маленька, хочеться, щоб діти допомогли. Та чому маємо допомагати лише ми, а другий син живе у своє задоволення, у нього ще й досі сім’ї немає.
Я вирішила зателефонувати до свекрухи і з’ясувати, чому це вона все на Микиту скинула, а Богдан сам по собі.
– Доброго дня. Вам не соромно вимагати гроші з одного сина? Нехай і інший допоможе мамі. У нас взагалі-то є діти, ремонт та й відпочити хотіли поїхати. Тут ви зі своїми проблемами. – Все відразу вивалила я.
– Ти мені не вказуй, що робити. Я сина про допомогу не просила, він сам запропонував і все зробив. Рада, що хоч одного сина виховала гідною людиною. Ти як своїм батькам купуєш продукти чи ще чого, Микита мовчить і до них із докорами не дзвонить, то й ти припни язика.
– Та як ви смієте?
– І не забувай, хто вам квартиру купити допоміг – я, твоя рідня участі не брала жодної.
Після цих слів свекруха кинула слухавку ще й ображену із себе корчить. Я цього терпіти не хотіла і ввечері ще з чоловіком поговорила з цього приводу. Той й що, що вона квартиру допомогла купити. Ми їй не повинні нічого робити за це.
Коли Микита повернувся з роботи я відразу почала з’ясовувати все.
– Це по-твоєму сім’я? Чому ти витрачаєш наш сімейний бюджет на свою мамусю? Навіть мені нічого не сказав.
– На твоїх батьків ми витрачаємо більше, раз на те пішло. Будинок їм перекрили та зробили в ньому ванну кімнату. Та й так постійно передачу їм в село возимо, хоч інші батьки навпаки – з села дітям везуть.
– Микито, це тебе мати накрутила?
– Вона мені і слова не сказала, це ж ти почала цю розмову. Мене з братом мама сама виховувала і я її не покину в скруті, а допомагатиму далі. Ти собі як хочеш, можеш ображатись, але це нічого не змінить.
– То нехай і брат твій допоможе мамі.
– Я за себе відповідаю, а Богдан хай як хоче.
Ви уявляєте, чоловік став на бік своєї мами. Мав би мене підтримати. Ну нічого, я це так просто не залишу.
Я ж права? Як би ви зробили?
