Ми жили бідно, хоч батьки й багато працювали та мали господарку. З сестрою з дитинства знали, що таке бідність. Батьки давали нам все що могли й вивели нас у люди.
Коли мені було 20, а сестрі 22 батьків не стало й ми змушені були влаштовувати своє життя далі самотужки.
Сестра вискочила швидко заміж. Її чоловік старший за неї на 10 років. Їздить на заробітки та вже мав квартиру та машину, коли вони одружилися. Жила моя Іринка як сир в маслі. Ні в чому потреби не знала, а мене стала забувати.
Я жила в гуртожитку й заробляла сама на себе. Іра вже й не дзвонила до мене. Лише від друзів я дізнавалась як вона живе, ще фото бачила в соцмережах. Іра ніде не працювала, бо потреби не було.
За два роки і я заміж вийшла. Чоловік у мене не був такий успішний, як у Іри, та я тим не переймалась. Сестра до нас на розпис не прийшла, сказала, що має справи.
Після одруження ми з чоловіком жили у свекрів в селі та їздили в місто на роботу. Коли я просила Іру, щоб її чоловік допоміг моєму Дмитру влаштовуватись на роботу за кордон, сестра відмовила.
– Ми з родичами не співпрацюємо, таке правило. – Сказала Іра.
Чоловік сам знайшов роботу та почав їздити далекобійником за кордоном. Гроші надсилав мені, а я їх відкладала. Зрештою, за 7 років ми купили трикімнатну квартиру в новобудові та зробили ремонт.
У нас зараз двоє дітей, живемо у власному житлі. Сестра так і жодного разу не з’явилась у моєму житті.
З початком війни, Дмитро повернувся додому та вступив до лав ЗСУ. Був в найгарячіших місцях. Все, що заробили раніше й зараз відкладаємо. Бо на війні різне буває. Та й на свою бригаду чоловік з побратимами багато витрачають.
Вчора до мене зателефонувала сестра й каже:
– Знаю ти добре живеш і гроші маєш. Позич мені 1500 доларів, бо маю великий борг.
– Щось сталось, що ти в борги влізла? – Питаю.
– Ні. Просто хотіла гарно виглядати для свого чоловіка, от і захопилась покупками. А повернути гроші по кредиту не можу тепер, бо чоловік відправляє на роботу і грошей не дає.
Мені сестру шкода, але позичити таку велику суму їй не можу, бо й самим треба мати заощадження, тим більше у такий час. Не розумію, як так можна було витрачати, щоб був борг у понад 100 000 гривень.
Сестра образилась, що я їй не допомогла і сказала, що тепер через мене її кине чоловік, як дізнається про її витрати. Та я своє рішення не зміню, мені треба про свою сім’ю думати.
Хіба ж я не права? Як би ви зробили?
