Знайомства після сорока п’яти років нагадують похід мінним полем. Ти вже достатньо доросла, щоб не вірити в казки, у тебе є свій усталений побут, улюблена горнятка на кухні й чітке розуміння того, чого ти точно не терпітимеш у своєму житті.
Але надія зустріти близьку по духу людину все одно живе десь глибоко всередині. Саме ця надія й змусила мене погодитися на побачення з Ігорем.
Ігорю п’ятдесят п’ять, нас познайомила спільна приятелька, розписавши його як «останнього з могікан»: не п’є, працює на керівній посаді, має простору квартиру, дачу і навіть зберіг густу шевелюру, що в нашому віці, на думку приятельки, уже є вагомою конкурентною перевагою.
Перша наша зустріч за чашкою кави минула цілком нейтрально. Ігор тримався впевнено, багато жартував, розповідав про своє захоплення риболовлею й про те, як важко зараз знайти чесного підрядника для ремонту дачі.
Звичайні розмови дорослих людей. Я подумала: чому б не зустрітися вдруге?
Друге побачення відбулося в хорошому ресторані. Ігор замовив м’ясо, вибрав вино з виглядом знавця, і, здавалося, вечір обіцяє бути приємним.
Але щойно ми перейшли до більш особистих тем, атмосфера почала невловимо змінюватися. Розмова зайшла про минулі стосунки і про те, хто чого шукає в теперішньому.
І тут мого супутника прорвало. Він відсунув порожню тарілку, відкинувся на спинку стільця, схрестив руки на грудях і почав мовити з інтонацією пророка, який пізнав істину.
- Розумієш, Аню, сучасні жінки зовсім втратили береги. Їм усім подавай романтику, подорожі, щоб їх на руках носили. А елементарних речей робити не хочуть. Моя колишня дружина останні два роки навіть борщ відмовлялася варити, казала, що втомлюється на роботі. А навіщо мені жінка, якщо я приходжу в порожню квартиру й сам собі пельмені варю?
Я слухала уважно, не перебиваючи, лише трохи підняла брову. А Ігор, відчувши вдячну слухачку, вирішив викласти всі карти на стіл.
- Я людина пряма, кажу як є. Я чоловік видний, забезпечений. У мене немає проблем з увагою. Але мені потрібна нормальна господиня, а не королева, яка тільки по салонах ходить та манікюр береже. Щоб я приходив увечері, а вдома пахло випічкою, сорочки були випрасувані як по лінійці, і щоб мозок ніхто не виносив. Жінка повинна створювати затишок, це її природна функція. А я зі свого боку забезпечу їй статус моєї супутниці.
Він подивився на мене з таким виглядом, ніби щойно запропонував мені виграшний лотерейний квиток, і тепер чекав, коли я кинуся йому на шию від вдячності за надану честь…
Я зробила повільний ковток води. Усередині не було ні образи, ні злості. Лише глухе роздратування від того, наскільки часто дорослі, здавалося б, розумні чоловіки плутають тепле з м’яким.
- Ігорю, - спокійно почала я, дивлячись йому просто в очі. - Давай прояснимо кілька моментів, щоб ми обоє не витрачали чужого часу. Чи правильно я розумію твою «бізнес-модель» сім’ї: жінка працює на своїй основній роботі, а потім приходить до тебе додому й заступає на другу зміну?
