«Я знайшла паспорт. Приїдеш, поговоримо. Не приїдеш, поговоримо інакше». Відповідь прийшла за хвилину. «Що ти вигадуєш? Я в рейсі. Не починай». «Не починай»… Він так завжди казав, коли брехня хиталася. Мар’яна вдихнула й написала друге: «Оксана сказала, що ви сімнадцять років у шлюбі. У тебе діти. Я хочу почути правду від тебе. Без “зіроньок”».

 Телефон задзвонив так різко, ніби хтось ударив ложкою об скло. Мар’яна здригнулася, притисла долоню до кишені фартуха й відчула, як тепла пластмасова спинка телефона наче обпікає шкіру.

На екрані висвітилося: «Мирон».