– Я піду від Ніни й заберу твою доньку Софію. Ми будемо жити разом, – упевнено сказав Вадим. – Як я скажу Ніні про дитину? Вона ж моя подруга. – Ти тільки зараз про це згадала? Тобі важливіша дружба з Ніною, ніж я і наша майбутня дитина?

 Мій чоловік Петро, справжній грубіян. Він міг підняти руку, накричати, вилаяти. Я сирота, батьків немає, щоб заступитися за мене. Коли скаржилася свекрусі, та відповідала: «Терпи, значить, сама винна, чоловіка треба слухатися».